Вчора під кінець робочого дня вперіщив дощ. Ми сидимо, чекаємо, може перестане,бо під дощем нікому йти не хочеться, а я дивлюся - троє стоять на балкончику, небом та блискавками милуються. Я вийшла теж на балкончик, стоїмо, теревенимо, і тут СПАЛАХ! ТРІСК! ГРІМ! Як ми кинулися з того балкона... Хтось аж із вереском.
Вбігли в офіс. а там світла нема, таке враження, ніби прямо в наш будинок вдарило, народ сидить трохи очманілий від блискавки - вони ж теж іі бачили і чули, менеджер сидить, не знає що робити, бо ось зараз повинен бути call з якимсь із замовників, а інтернета нема...
А хвилин через п'ятнадцять дощ таки закінчився, і ми розійшлися.
Вбігли в офіс. а там світла нема, таке враження, ніби прямо в наш будинок вдарило, народ сидить трохи очманілий від блискавки - вони ж теж іі бачили і чули, менеджер сидить, не знає що робити, бо ось зараз повинен бути call з якимсь із замовників, а інтернета нема...
А хвилин через п'ятнадцять дощ таки закінчився, і ми розійшлися.