[personal profile] zhivaSaturday, June 2nd, 2018 02:31 pm
Бачу, всі про своє життя в садочках пишуть, то напишу і я.

В садочку чогось моя група часто міняла кімнату, і я ніяк не могла запам’ятати/зорієнтуватися, що де. І от одного дня - було мені тоді років п’ять чи шість, може - вивели нас на прогулянку, а так як мені це було дуже все нудно, то я з собою взяла дитячий журнальчик, аби за читанням скоротати час. І от я сижу собі в павільйоні, читаю, аж раптом дивлюся - а навколо нікого. Прогулянка закінчилась, виховательки дітей назад в кімнати повели, а я за читанням і не помітила - і мене в павільйоні ніхто не помітив.

Отакої, думаю. І що тепер? Я ж геть не пам’ятаю, де там кімната моєї групи, в які двері йти, в який коридор повертати... Подумала я, подумала і вирішила: дороги до кімнати я не знаю, а дорогу додому, навпаки, знаю, то піду додому. І пішла.

Прийшла - вдома нікого, всі на роботі, ключа у мене, звісно, нема. Сиджу на лавочці біля під’їзду, нудьгуюся ще більше, журнальчик той від початку до кінця кілька разів перечитала... Аж тут сусідка з верхнього поверху - ой, а ти тут? а тебе шукають.

Вже потім мені розказали, що вихователі через деякий час помітили мою відсутність, обшукали весь садочок, в паніці подзвонили родичам, і вже бабуся подзвонила сусідці і попросила глянути, чи мене біля будинку нема.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

If you are unable to use this captcha for any reason, please contact us by email at support@dreamwidth.org

December 2025

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617 181920
21222324252627
28293031   
Page generated Wednesday, January 21st, 2026 11:14 pm
Powered by Dreamwidth Studios