(no subject)

[zhiva]

Хотіла освіжити в пам'яті "Лорелей" Гейне на днях. Стала шукати в інтернеті, знайшла, але... щось той переклад Первомайського не сильно був схожий на той, який я пам'ятаю зі школи. Пошукала ще - знайшла це переклад Первомайського, інший, і теж не такий, який був в підручнику. Потім це один, теж атрибутований Первомайському, і теж інший. Щось тут дивне, подумала я, і стала шукати скани видань перекладів Гейне.

Знайшла чотири видання різних років. В кожному з них "Лорелей" перекладена Леонідом Первомайським, і кожний переклад інший!

Вибрані поезії, 1946	Вибрані поезії, 1955	Співець. Із світової поезії кінця XVIII — першої половини XIX сторіччя, 1972	Вибрані твори в чотирьох томах. Том 1, 1972
Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє; Мені ані сну, ні спокою Казка стара не дає.	Не знаю, що сталось зо мною, Сумує серце моє; Ця казка стара ні спокою, Ні сну мені не дає.	Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє; Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає.	Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, — Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає.
Повітря свіже й прозоре, І Рейну повільний плин; В сяйві вечірньому гори Звели гряду верховин.	Повітря свіже й прозоре, І Рейну повільний плин; В вечірньому сяйві гори Звели гряду верховин.	Повітря свіже й прозоре, І Рейну тихий плин; В вечірньому сяйві гори Звели гряду верховин.	Повітря свіже - смеркає, Привільний Рейн затих, Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських.
Дівчина дивної вроди Сидить на висоті, Дивиться пильно на води І чеше коси злоті.	Красуня на верховині Одна сидить в самоті, Вона в золотім одінні, Розчісує коси злоті.	Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті.	Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті.
А гребінь із злота у неї, Пісню співа вона, Силою вабить своєю Пісня її чарівна.	Із золота гребінь у неї, І пісню співає вона, І силою вабить своєю Пісня її чарівна.	Із золота гребінь тримає, І коси розчісує ним, І дикої пісні співає, Не співаної ніким.	Із золота гребінь має, І коси розчісує ним, І дикої пісні співає, Не співаної ніким.
Плавця у човні малому Охоплює дивний біль, Він дивиться вгору й тому Не бачить каміння між хвиль.	Плавця у човні малому Проймає до серця біль, Він дивиться вгору — й тому Не бачить каміння між хвиль.	Рибалку в човні о ту пору Проймає нестерпний біль, Він дивиться тільки вгору, Не бачить ні скель, ні хвиль.	В човні рибалку в цю пору Поймає нестерпний біль, Він дивиться тільки вгору — Не бачить ні скель, ні хвиль.
Отож і не видасться дивом Кінець і плавця, і човна, А все це зробила співом Своїм Лорелей чарівна.	Зникають в потоці бурхливім І човен, і хлопець з очей; І все це своїм співом Зробила Лорелей.	Зникають в потоці бурхливім І човен, і хлопець з очей; І все це своїм співом Зробила Лорелей.	Зникають в потоці бурхливім І човен, і хлопець з очей, І все це своїм співом Зробила Лорелей.